Історичний нарис про становлення Господарського суду міста Києва

Шлях становлення судової системи господарських (арбітражних) судів України був доволі складним до моменту утворення.

У сучасному розумінні початком створення на території України арбітражних судів можна вважати заснування комерційного суду в місті Одеса на початку ХІХ століття. Пізніше комерційні суди були створені у Феодосії та в Ізмаїлі.

Комерційні суди розглядали торговельні і вексельні справи, справи про неспроможність, характерною особливістю судочинства у комерційних судах була швидкість та оперативність у розгляді справ.

Після революції 1917 року та розпаду Російської імперії управління народним господарством здійснювалось централізовано, приватні підприємства на території України були націоналізовані, постачання продукції підприємств проводилось без укладення договорів та проведення розрахунків. Комерційні суди як органи спеціальної юрисдикції були ліквідовані, а спори, які виникали в процесі здійснення господарської діяльності, вирішувались в адміністративному порядку.

На початку існування УСРР було створено арбітражні комісії: Вища арбітражна комісія при Українській Економічній Раді та арбітражні комісії на місцях (1922 рік).

За характером діяльності арбітражні комісії нагадували суди. Провадження в них здійснювалося за правилами цивільно-процесуальних кодексів союзних республік із деякими відхиленнями, що обумовлювалися особливостями підвідомчих арбітражним комісіям справ. Останні розглядалися колегіально головуючим і двома членами арбітражної комісії. Один із арбітрів мав бути юристом, другий – господарником. Рішення місцевих арбітражних комісій можна було оскаржити у Вищу арбітражну комісію при Економічній Раді союзної республіки.

У 1929 році відомчі арбітражні комісії були ліквідовані, а усі спори передані на вирішення міжвідомчих арбітражних комісій.

У період з 1931 по 1959 роки, що пов’язаний із зміцненням у народному господарстві систем госпрозрахунку, планової і договірної дисципліни, на зміну арбітражним комісіям приходять державні та відомчі арбітражі.

Так 5 червня 1931 року ВУЦВК і РНК України ухвалили постанову «Про державний арбітраж УСРР».

Нормативно система органів державного арбітражу підпорядковувалася вищим і місцевим виконавчо-розпорядчим органам державної влади, і такий порядок домінував протягом кількох наступних десятиліть.

До компетенції органів державного арбітражу були віднесені усі спори щодо укладених договорів, спори про якість продукції, а також інші майнові спори між установами, підприємствами та організаціями соціалістичного сектору. Починаючи з 1933 року органи державного арбітражу стали розглядати також і переддоговірні спори, з 1935 року – майнові спори за участю колгоспів із сумою позову 5 тисяч карбованців.

Період розвитку Державного арбітражу упритул до 1991 року характеризується вдосконаленням організації управління промисловістю, внаслідок чого завдання і функції держарбітражу були дещо змінені.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 1 жовтня 1960 року №1639 було затверджено нове «Положення про Державний арбітраж при раді Міністрів УРСР». Цією ж постановою було затверджено і «Положення про державні арбітражі при виконавчих комітетах обласних Рад депутатів трудящих УРСР».

Державний арбітраж при виконавчому комітеті Київської міської Ради депутатів трудящих було створено відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 9 вересня 1976 року №436 та рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 20 вересня 1976 року.

Реформування заснованої на державній власності планової економіки та розвиток ринкових відносин потребувало додаткових знань, пов’язаних із вирішенням економічних суперечок і конфліктів у сфері господарської діяльності. Це стало причиною перетворення Державного арбітражу при Раді Міністрів Української РСР у Державний арбітраж Української РСР, а державних арбітражів при виконавчих комітетах – в обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів – у державні арбітражі областей та міста Києва та Севастополя, а згодом створення на їх базі арбітражних судів з наступною їх реорганізацією у систему спеціалізованих господарських судів України.

Нові умови економічного розвитку країни вимагали не лише зміни місця і ролі органів Держарбітражу в системі органів державної влади, а й кардинального реформування шляхом створення незалежного юрисдикційного органу. 

Історія Господарського суду міста Києва бере свій початок у 1976 році, коли розпочав свою діяльність Держарбітраж при Київському міськвиконкомі, та став вирішувати спори між підприємствами, організаціями та установами, що розташовані на території міста Києва.

Завгородній Євген Полікарпович

Головний державний арбітр державного арбітражу при Київському міськвиконкомі з грудня 1976-1987 р.р.

Першим Головним державним арбітром держарбітражу при Київському міськвиконкомі рішенням виконавчого був призначений Завгородній Євген Полікарпович, а першими арбітрами держарбітражу при міськвиконкомі стали Цихоцька Світлана Миколаївна – заступник головного арбітра; арбітри – Гребеник Олександр Дмитрович, Григоренко Майя Петрівна, Макаренко Валентина Володимирівна, Харлова Інна Данилівна. Всього за штатним розписом було передбачено вісім арбітрів.

Наступним кроком становлення арбітражу став 1987 рік, коли державний арбітраж при виконавчому комітеті Київської міської Ради депутатів трудящих було перетворено у державний арбітраж міста Києва. На той час головним державним арбітром державного арбітражу міста Києва було призначено Середу Григорія Михайловича.

Середа Григорій Михайлович

Головний державний арбітр державного арбітражу м.Києва з квітня 1987-1991 р.р.

Новим та доленосним етапом господарського судочинства стало прийняття Закону України «Про арбітражний суд» від 04 червня 1991 року, який започаткував здійснення правосуддя у господарських відносинах спеціалізованими судовими установами, а також прийняття 06 листопада 1991 року Арбітражного процесуального кодексу України, який врегулював процесуальний порядок вирішення арбітражними судами України підсудних їм господарських та інших спорів, що виникають між підприємствами, установами, організаціями, громадянами-підприємцями, державними та іншими органами.

Відтак, держарбітраж міста Києва було реорганізовано в Арбітражний суд міста Києва.

Першим головою Арбітражного суду міста Києва в лютому 1992 року став член Президії Вищого арбітражного суду України, начальник управління Вищого арбітражного суду України Пінчук Андрій Михайлович, який в подальшому присвятив понад 20 років свого життя арбітражно-судовій системі України.

Пінчук Андрій Михайлович

Голова Арбітражного суду м.Києва з лютого 1992-2001 р.р.   

Штатна чисельність працівників Арбітражного суду міста Києва на той час становила 61 особу, 28 з яких - судді. У структурі Арбітражного суду міста Києва було створено президію, організаційно-кадровий відділ, загальний відділ інформаційний центр (на базі якого було розпочато впровадження електронного документообігу суду), сектор узагальнення практики застосування законодавства і зв’язків із засобами масової інформації. Щороку штатна чисельність працівників суду зростала. Збільшення кількості звернень до суду, поява нових категорій справ, зміни в структурі господарських спорів зумовили створення колегій та призначення нових суддів.

У подальшому Законом України «Про Арбітражні суди» від 20.02.1997 процесуальний статус «арбітр» замінено на «суддя», що ще більше підкреслило правову природу арбітражних судів, як спеціалізованих судових установ для забезпечення господарського судочинства.

З прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Арбітражні суди» від 21 червня 2001 відбулися суттєві зміни в арбітражно-судовій системі, що отримали назву «малої судової реформи».

Перш за все, поняття «арбітражний» було замінено словом «господарський», а також запроваджено триланкову судову систему.

Указом Президента України «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України» від 11.07.2001 реформовано арбітражний суд міста Києва у господарський суд міста Києва. В системі господарських судів утворено апеляційні господарські суди, визначено території, на які поширюються їх повноваження, затверджено мережу та кількісний склад суддів господарських судів України. Штатна чисельність суддів Господарського суду міста Києва збільшилась до 60 посад.

Вирішення питань щодо організації роботи у Господарському суді міста Києва за нових умов стало завданням нового керівництва: голови суду - Мельника Василя Івановича, першого заступника голови суду - Бачуна Олега Володимировича, заступників голови - Саранюка Василя Івановича та Іванової Лариси Броніславівни.

У період з 2007 по 2023 роки Господарський суд міста Києва очолювали: Саранюк Василь Іванович, Ємельянов Артур Станіславович, Князьков Валерій Володимирович.

Рішенням Зборів суддів Господарського суду міста Києва від 11 травня 2023 року на адміністративні посади у суді обрано:

Босого Вадима Петровича - на посаду голови суду, строком на три роки з 29.05.2023;

Князькова Валерія Володимировича – на посаду заступника голови суду, строком на три роки з 29.05.2023;

Мандичева Дениса Вадимовича – на посаду заступника голови суду, строком на три роки, з 11.05.2023.

Автоматизований розподіл справ між суддями у Господарському суді міста Києва здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів щодо розгляду окремих категорій спорів. Наразі у суді діють 2 спеціалізовані колегії: з розгляду справ про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами та з інших підстав (загальна), до складу якої також входять судді, що розглядають справи у спорах щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності та справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства.

Станом на 1 січня 2024 року у Господарському суду міста Києва працює 77 суддів та 284 працівника апарату суду.

Апарат Господарського суду міста Києва очолює його керівник – Шкорупеєв Андрій Дмитрович.

На сьогоднішній день організаційне забезпечення роботи суду здійснюють такі відділи: відділ забезпечення діяльності судових колегій; відділ управління персоналом та антикорупційного моніторингу; відділ аналітичної роботи, статистики та аналізу застосування судової практики; фінансово-економічний відділ; режимно-секретний відділ; відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія); відділ захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій; відділ господарського забезпечення.

Судді активно співпрацюють з органами суддівського самоврядування, приймаючи участь у роботі з’їздів суддів України. Суддя Марченко Оксана Володимирівна входить до складу Ради суддів України. У 2021 році вона була обрана заступником Голови Ради суддів України.

Протягом останніх років працівники апарату суду були заохочені адміністрацією суду, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, Радою суддів України, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації  в місті Києві.

У Господарському суді міста Києва працюють 4 судді, яким присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».

Великою гордістю є розташування Господарського суду міста Києва в історичному центрі столиці. Вулиця Богдана Хмельницького запроектована у 1837 році під назвою вулиця Кадетська, оскільки тут передбачалося зведення корпусу кадетського училища, вулиця пролягає від Хрещатика до Олеся Гончара. У 1869-1919 р.р. – вулиця Фундуклеївська, на честь київського губернатора І.І.Фундуклея, який зробив вагомий внесок у дослідження історії міста, його розбудову. У 1919-1992р.р. – вулиця Леніна. Сучасна назва – з 1992 року.

Всі будівлі суду є пам’яткою архітектури або об’єктом культурної спадщини.

Фундуклеївську вулицю було віднесено до I (вищого) розряду. Тут дозволялося зводити лише цегляні будівлі під залізною покрівлею. З цього часу забудова вулиці почала докорінно змінюватися завдяки знесенню одноповерхових дерев’яних будівель і зведенню будівель не менше двох поверхів, як того вимагали правила. Містобудівному розвитку вулиці сприяло також її центральне розташування, престижність прилягаючих до неї кварталів, де знаходились, зокрема, Міський театр, університет Св. Володимира, Володимирський собор, перша чоловіча та Ольгинська жіноча гімназії.

У кінці XIX – на початку XX ст. Фундуклеївська розвивалась як типовий містобудівний комплекс в рамках щільної периметральної забудови, сформованої прибутковими будинками. Вулиця набула не менш важливого значення, ніж Хрещатик: вона стала престижним місцем проживання міської еліти. Відтинок вулиці, де розташований Господарський суд міста Києва у практично незмінному вигляді проіснував до кінця XX ст.

Комплекс будівель, в яких розташований Господарський суд міста Києва, було зведено протягом 1897-98 р.р. за проектами та під наглядом техніка-будівельника А.К.Краусса. Всі будинки було витримано в одному стилістичному ключі. Їх архітектурно-конструктивне та художнє вирішення базувалось на використанні ренесансно-барокових стилізацій, що було притаманним творчості А.К.Краусса – одного з найвідоміших та найпопулярніших київських архітекторів кінця XIX – початку XX століть.

Протягом будівельного сезону 1898 р. фасадний будинок № 44 А було закінчено повністю. Також завершилися роботи по зведенню флігелів №№ 44 Б та 44 В і на ділянці сформувався цілісний архітектурний комплекс.

По закінченні будівництва купець Шампанер продав садибу князеві Євгену Миколайовичу Трубецькому. За даними довідкових видань, які виходили друком в кінці XIX – на початку XX ст., він був власником протягом 1900 – 16 років.

Після жовтневого перевороту 1917 р. та остаточного встановлення в Києві більшовицької влади у 1920 р. садибу було націоналізовано.

Ділянку з будівлями показано на плані міста Києва 1925 р. Він засвідчує, що комплекс будинків, який склався останніми роками XIX ст., залишився незмінним протягом наступних десятиліть.

У другій половині XX ст. будинок було реконструйовано з пристосуваннями для розташування установи. На початку XXI ст. було проведено капітальний ремонт під час якого планування будинку змінено. Але композиція чолового фасаду залишилась незмінною, триосьовою, яка акцентована ризалітами з ефектним куполоподібним завершенням. Виразну пластику фасаду створюють численні декоративні деталі різного масштабу: пілястри, колони, скульптура, підвіконні та надвіконні рельєфи, карнизи.

Господарський суд міста Києва  здійснює свою діяльність у будинку 44-В по вулиці Богдана Хмельницького починаючи ще з 1992 року на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26 жовтня 1992 року. Будинок суду є складовим елементом одночасної забудови типової київської садиби. Вирізняється багатим декоративним оздобленням, характерним для творчості архітектора А.К.Крауса. Саме у цьому історичному будинку здійснюється правосуддя та утвердження верховенства права в нашій державі.