Велика Палата Верховного Суду зробила висновок у справі про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу

Як раніше повідомлялося, з метою визначення однозначної та кінцевої правової позиції щодо застосування п. 37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у справах про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу на розгляд Великої Палати Верховного Суду було передано справу №910/7449/17 за позовом ПрАТ «СК «АХА Страхування» до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування.

Так, у постанові від 05.06.2018 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування обов’язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах, тому перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов’язань винуватця та страховика за договором (полісом).

Виходячи з положень ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов’язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) узятих на себе зобов’язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов’язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями п. 37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

З огляду на викладене, право страховика за договором (полісом) відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб’єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Текст постанови доступний за посиланням:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74838785