18 жовтня 2016 року в господарському суді міста Києва відбувся круглий стіл на тему: «Підвідомчість спорів, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку. Актуальні питання щодо розмежування юрисдикції між господарськими та адміністративними судами».
До обговорення питання юрисдикційної підсудності були залучені представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, судді господарських та адміністративних судів з усієї України, а саме: судді Вищого господарського суду України, Окружного адміністративного суду міста Києва, Господарського суду Львівської області, Господарського суду Запорізької області, Київського апеляційного адміністративного суду, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Київського окружного адміністративного суду, Господарського суду Житомирської області, Житомирського Окружного адміністративного суду та суддів Господарського суду міста Києва.
Заступник голови Стасюк Сергій Васильович привітав всіх учасників заходу та запропонував в рамках дискусії обговорити основні підходи щодо розуміння приватного та публічного інтересу в спорах, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку відповідно до позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14.
З приводу цієї позиції висловився суддя Господарського суду міста Києва Сташків Ростислав Богданович, який зазначив, що в ході системного аналізу окремих норм законодавства («Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
На думку Сташківа Ростислава Богдановича, відсутні підстави вважати, що дана категорія спорів належить до публічно-правових, оскільки предметом звернення до суду є захист приватного інтересу (повернення грошових коштів), а суб`єктний склад характеризується юридичною рівністю сторін.
Уповноважений представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костюков Дмитро Ігорович не погодився із вказаною позицією, оскільки згідно зі статтею 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є юридичною особою публічного права, а відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду.
Окрім того, фахівці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зійшлися на думці, що справи за участю Фонду повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, зокрема, тому, що система адміністративних судів є більш доступною для громадян в частині понесення судових витрат.
Суддя Вищого господарського суду України Поліщук Володимир Юзефович зазначив, що питання підсудності справ за участю Фонду гарантування повинні вирішуватися, виходячи із суб’єктного складу, якщо позивачем є фізична особа, то спір підсудний суду цивільної юрисдикції, якщо юридична особа – тоді господарській юрисдикції.
На думку Поліщука Володимира Юзефовича, саме до суду цивільної юрисдикції фізична особа повинна звернутись за захистом цивільного права, що випливає із договору банківського вкладу (депозиту).
Заступник голови суду Паламар Петро Іванович підтримав точку зору колег-господарників у тому, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виступає не як суб'єкт владних повноважень. Окрім того «управлінську» функцію Фонду можна порівняти із компетенцією ліквідатора банку, який діє від імені банку, а тому такий спір, дійсно, не підсудний адміністративному суду.
Позицію адміністративних судів висловила суддя Окружного адміністративного суду Бояринцева Марина Анатоліївна, яка зазначила, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права із спеціальними функціями та повноваженнями, встановленими державою, зокрема щодо відшкодування вкладів фізичним особам та ліквідації банку, а також є суб’єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, на думку судді, посилання Верховного суду України на статтю 12 Господарського процесуального кодексу України, якою вказано загальну норму щодо підвідомчості справ про банкрутство, є помилковим та таким, що не може бути застосовано до спорів за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно включення особи до реєстру вкладників.
В ході жвавих дебатів представників судів двох юрисдикцій кожен навів вагомі аргументи, за яких обставин справа має розглядатися в адміністративному, господарському та цивільному судочинстві.
Враховуючи висловлені пропозиції та зауваження, судді домовилися не створювати правової невизначеності та докласти максимальних зусиль щодо вирішення питання розмежування юрисдикцій між судами України.
Підбиваючи підсумки засідання круглого столу, Стасюк Сергій Васильович виразив його учасникам вдячність за плідну співпрацю, конструктивну дискусію та висловив сподівання на подальшу взаємодію у вироблення єдиної судової практики при вирішенні спорів, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку.
_03_03.png)
