Аналіз запитів на одержання публічної інформації, отриманих у 2014 році

        У 2014 році до господарського суду міста Києва у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» надійшло 95 запитів на одержання публічної інформації з них:

49 запита було отримано від фізичних осіб;

46 запита надіслано юридичними особами;

Зважаючи на мету та предмет запитів на отримання публічної інформації вбачається, що переважна більшість запитів від юридичних та фізичних осіб стосується процесуальних правовідносин, що виникають у процесі здійснення судочинства.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права на доступ до публічної інформації, що знаходиться у володінні  суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що містить суспільний інтерес. З системного аналізу  положень частини 1 статті 2, пунктів 1,7 і 9 статті 3, статті 17, частини  3 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суди та судді при розгляді  ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ не є суб’єктами владних повноважень.  Зокрема, зазначена правова позиція відповідає постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року. Тому положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не розповсюджується на процесуальні правовідносини.

Радою суддів України обговорено застосування Закону України «Про доступ до публічної інформації». Ініціатором звернення став голова Окружного адміністративного суду м. Києва Павло Вовк.

Голова суду у зверненні до Ради суддів України, зокрема, запитує чи є суди загальної юрисдикції, розпорядниками інформації в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12 червня 2009 року «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» суди не є суб’єктами владних повноважень – органами державної влади, іншими державними органами, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання, а також чи планується Радою суддів України прийняття відповідного рішення, яким буде закріплено обсяг та порядок виконання органами судової влади доступу до публічної інформації.

Закон України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до його преамбули, визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Розпорядники інформації для цілей цього Закону визначені статтею 13, яка до зазначених розпорядників відносить не тільки суб’єктів владних повноважень (пункт 1 частина перша даної статті), але й юридичних осіб, що фінансуються зокрема з державного бюджету, – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Роз’яснення наведене у постанові Пленуму Верховного Суду України полягає у тому, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб’єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв’язку з розглядом судових справ.

Зокрема, Радою суддів України наголошено: «Аналізуючи приписи вищезазначеного закону та правові позиції Верховного Суду України, слід зазначити на подвійній природі суду як установи, яка є розпорядником інформації, та судді як носія судової влади із здійснення правосуддя.

Отримання інформації із відправлення правосуддя здійснюється виключно відповідно до процесуальних законів, Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», і не є предметом регулювання Законом України «Про доступ до публічної інформації». Розгляд суддями цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не відноситься до владних управлінських функцій, внаслідок чого суди не є розпорядниками інформації при здійснені судочинства в розумінні частини першої частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд, як юридична особа, що фінансується з Державного бюджету України, є розпорядником стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України  «Про доступ до публічної інформації», а частиною третьої якої вимоги цього Закону поширюються на такого розпорядника лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Порядок доступу до публічної інформації затверджує кожна судова установа самостійно. Наприклад, Положення про забезпечення доступу до публічної інформації у Верховному Суді України затверджено наказом керівника апарату Верховного Суду України від 6 травня 2011 року № 16/0/18-11.

За результатами розгляду даного звернення Рада суддів України визначила: отримання інформації із відправлення правосуддя здійснюється виключно відповідно до процесуальних законів, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», і не є предметом регулювання Законом України «Про доступ до публічної інформації». Розгляд суддями цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не відноситься до владних управлінських функцій, внаслідок чого суди не є розпорядниками інформації при здійснені судочинства в розумінні частини першої частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У науково-практичному коментарі до Закону України “Про доступ до публічної інформації” роз’яснюється, що важливою ознакою публічної інформації у розумінні Закону є її попередня фіксація. З цього випливає, що Закон регулює відносини щодо доступу до інформації яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати  певну інформацію. Це важлива характеристика, яка наприклад, дозволяє відрізнити інформаційний запит від звернення, яке, як правило, вимагає створення інформації (підготовку роз’яснення) При цьому не можна забувати, що Закон гарантує доступ саме до інформації, а не до документів (тобто матеріальних носіїв інформації), відповідно якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана та надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового аналізу), то така інформація є публічною в розумінні статті 1 Закону, адже вона є  “відображена та задокументована”.

Слід зазначити, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Положенням про забезпечення доступу до публічної інформації у господарському суді міста Києва чітко визначений перелік відомостей, які відносяться до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є:

-         конфіденційна інформація;

-         таємна інформація;

-         службова інформація;

Таким чином, в наданні запитуваної інформації господарським судом міста Києва відмовляється.

Однак, при відмові в наданні інформації, усвідомлюючи всю відповідальність щодо дотримання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»,беручи до уваги можливе негативне ставлення та незадоволення отриманими відповідями, господарським судом міста Києва повідомлено кожного запитувача, що відповідно до статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмова в задоволенні запиту на інформацію може бути оскаржена до керівника розпорядника, вищого органу або суду відповідно до Кодексу адміністративного судочинства.

Станом на кінець звітного періоду, жодної з відмов господарського суду міста Києва про надання публічної інформації оскаржено не було.

Одним з найбільш проблемних питань, при наданні відповідей на запити щодо отримання публічної інформації і надалі залишається можлива відсутність поштової адреси запитувача.

У статті 22 “Відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію” Закону України “Про доступ до публічної інформації” зазначено, що відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі. Отже, апарат господарського суду міста Києва, з метою чіткого дотримання норм Закону України “Про доступ до публічної інформації” змушений звертатись до запитувача, щодо одержання поштової адреси за наявними в запиті реквізитами.