Вишивати – оберігати, вірити, чекати!

Річ, яка передає цінності наших предків сучасним поколінням, унікальний код нації та родини, надпотужний оберіг кожного українця, тисячолітня традиція, що єднає нас по всьому світу – вишиванка. Сьогодні, зазирнувши до шафи у ранковій рутині, до вбрання кожен обере саме її.

Вишита сорочка, вишиванка, кошуля. Святкова або повсякденна аж від скіфів завжди мала сакральне значення для нашого народу та була символом ідентичності, краси, стійкості, непокори нашого народу.

Вишивати – оберігати.
Відтепер ми маємо й «бойові» сорочки, що вдало поєднуються із камуфляжем і, ніби тихою молитвою, оберігають під залізною бронею наших захисників.

Вишивати – вірити.
Довгими днями і ночами з вірою у світле майбутнє руками українських майстринь з кожним стібком «зашивається» у ті сорочки мужність та відвага. Ось лягла синя нитка, що зцілить від недуг та подарує душі спокій. Ось жовто-гаряча – подарує надію та віру. Вишита калина – на згадку про рідний дім, птиця на калині – склює журбу, а дуб – додасть сили. 

Вишивати – чекати.
Сьогодні усі ми, зодягнувши вишиванку, другий рік очікуємо наших полонених, наших захисників і захисниць додому з Перемогою. І в той світлий день на нас знову буде вишиванка – відтепер, як символ незалежності України і Перемоги над загарбниками.

З Днем Вишиванки, українці!