Отправка электронных сообщений и решений уменьшит расходы, но может привести к многочисленным злоупотреблениям

Виктория ДЖАРТЫ, судья-спикер Хозяйственного суда г.Киева, к.ю.н.

В ВР зарегистрирован проект изменений в процессуальные кодексы (№4360), предусматривающий, что на электронную почту будут отправлять не только повестки, но и копии судебных решений. Действительно ли такое нововведение ускорит судебное разбирательство и какие риски это может иметь для сторон? 

Менше грошей та контактів

Процесуальне законодавство в Україні — галузь в юриспруденції, що найбільш динамічно змінюється. Постійні зміни зумовлюють активні дискусії у професійній спільноті й мають визначальне значення для

забезпечення й реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян і підприємств. Від самого початку запровадження карантинних заходів судді, юристи та громадяни мали нагоду відчути певні зміни та переконатись в ефективності або недоцільності деяких з них.

Зміни до процесуальних кодексів, передбачені проектом №4360, згідно з пояснювальною запискою мають на меті пришвидшити документообіг між судом та учасниками справи шляхом направлення судової кореспонденції через електронну пошту в порядку господарського, цивільного та адміністративного процесу. Прийняття вказаного проекту також покликане зменшити фінансове навантаження на суди.

Нині деякі суди через недофінансування припинили направлення сторонам судових повісток та відповідних рішень, тому інколи це призводить до формального зупинення судового процесу.

Питання належного повідомлення учасників справи нерідко є предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанцій і стає підставою для скасування судових рішень. Водночас прийняття вказаного проекту зумовлене ситуацією, що склалась у зв’язку з

поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Адже надсилання документів в електронному вигляді мінімізує можливий контакт між учасниками справи, співробітниками суду та пошти. Отже, якщо давати оцінку можливим нововведенням, то, безперечно, імплементація таких змін може пришвидшити судовий процес і сприятиме запобіганню вірусних хвороб.

Лазівки для рейдерів

Новелою проекту є запровадження категорії «електронна адреса», тобто без прив’язки до поняття «офіційна електронна адреса». У той же час це поняття залишається недостатньо врегульованим. Можливо, запропоновані зміни були б більш гармонійними та викликали менше питань, якби законодавець чітко визначив, за якими критеріями суд може визнати електронну адресу того чи іншого учасника провадження офіційною.

Як негативний аспект запропонованих змін можна розглянути таку ситуацію. На тлі проблеми рейдерських захоплень та протиправних посягань на майно громадян прийняття такого закону може спростити зацікавленим особам отримання бажаного для них результату внаслідок спрощення

порядку набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Як показує практика, більшість рейдерських захоплень в Україні так чи інакше пов’язані з рішеннями судів. Часто буває так, що згодом рішення суду скасовується, але задум рейдерського захоплення вже реалізований, підприємство перереєстроване, а інколи й ліквідоване, капітал витрачено тощо.

За умови ухвалення цього проекту є ризик взагалі не дізнатися про наявність судового процесу та, як наслідок, втратити майно чи бізнес. Наприклад, якщо суб’єкт рейдерської атаки не відстежує свою електронну пошту або у судових документах навмисно вказана неправильна електронна адреса.

Звичайно, не можна сказати, що впровадження електронного документообігу радикально вплине на ситуацію, що спричинить нові хвилі рейдерських дій, але певні ризики існують.

Дискусійні спрощення

Також можуть виникнути проблеми, пов’язані з повідомленням учасників справ про вручення надісланого судом в електронній формі документа. Проектом встановлено, що документи (судові повістки,

рішення тощо) вважатимуться належним чином надісланими та врученими у разі наявного у суду електронного підтвердження про дату та час їх направлення або про отримання тексту електронного документа відповідальною особою.

Як наслідок, це може призвести до численних зловживань і винесення судового рішення за відсутності учасників справи. Сьогодні розгляд справи за відсутності учасника, щодо якого немає належних відомостей про вручення судової повістки, є грубим порушенням норм процесуального права. Втім, убачається дискусійним вирішення проблеми належного повідомлення учасників справи, як це запропоновано в проекті, шляхом направлення повістки на електронну адресу.

Очевидно, що у разі прийняття проекту це питання стане предметом розгляду у Верховному Суді, а в подальшому — Європейському суді з прав людини. Однозначно можна говорити про те, що кількість апеляційних та касаційних скарг через уведення в дію положень, передбачених проектом, збільшиться разом з відповідним навантаженням на суди вищих ланок.

Крім того, електронна копія судового

рішення нині не дозволяє вчинити відповідні реєстраційні дії на його виконання. Отже, попри запропоновані проектом зміни, залишатиметься об’єктивна необхідність у направленні учасникам процесу судових рішень або отриманні їх безпосередньо в руки.

Більше того, у подібних питаннях необхідно звертати увагу на фактичну технічну можливість реалізації проекту. На жаль, нині не можна стверджувати, що всі фізичні та юридичні особи повністю забезпечені технічною можливістю отримувати судові повідомлення та рішення електронними засобами зв’язку.

І це лише ті складнощі, виникнення яких убачається на перший погляд. Тож невідомо, із чим можуть стикнутись і судді, і сторони в процесі роботи.